Домашні працівники в Україні: легалізація, права та соціальний захист

Послуги домашніх працівників в Україні стають все більш популярними, адже в
сучасному світі час — найцінніший ресурс, і багато хто прагне делегувати побутові
справи, щоб присвятити себе роботі, родині або хобі.
Догляд за домогосподарством, який може здійснюватися як найманими працівниками, так і членами сім’ї, є важливим для забезпечення ефективності економіки.
Збільшення кількості жінок на ринку праці, зміни у робочих процесах та інтенсивність
роботи збільшують попит на домашні послуги на основі трудових договорів.
Україна лише починає свій шлях у напрямі правової легалізації та соціального
захисту домашніх працівників, при цьому враховуючи європейські стандарти та
адаптуючи їх до національного контексту. Лише у 2024 році Кодекс законів про працю
України доповнений главою XI-А, присвяченою праці домашніх працівників. Відповідно
до цього Кодексу, тепер з домашніми працівниками укладається трудовий договір, який є основним документом, що засвідчує виникнення, зміну та припинення трудових відносин та визначає права та обов’язки сторін, а також є підставою для допуску домашнього працівника до роботи після здійснення роботодавцем повідомлення центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, про прийняття домашнього працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Сторони трудового договору самостійно вирішують питання щодо необхідності
ведення первинної облікової документації та трудової книжки домашнього працівника.
Нормальна тривалість робочого часу домашніх працівників, не може перевищувати
40 годин на тиждень, хоча за згодою сторін може бути встановлено іншу тривалість
робочого часу, але не більше за встановлену законом норму.
Домашнім працівникам гарантується право на щоденний відпочинок згідно
законодавства України, вони  мають право на щорічну основну оплачувану відпустку
тривалістю не менше 24 календарних днів. У разі ненормованого робочого дня, тривалість відпустки може бути збільшена.
Оплата праці домашніх працівників регулюється КЗпП України та Законом
України «Про оплату праці» і має враховувати специфіку виконуваних робіт. Вона
включає заробітну плату, надбавки, премії, а також компенсації за роботу в особливих
умовах. Заробітна плата домашнього працівника не може бути меншою за встановлену
законодавством мінімальну заробітну плату.
Загальнообов’язкове державне соціальне страхування домашніх працівників
здійснюється на засадах добровільності.
Головною метою законодавчого регулювання домашньої праці в Україні є
забезпечення гідних умов праці та можливостей для отримання додаткового доходу через цифрові платформи, дистанційну роботу, нефіксований графік. Така форма зайнятості має бути легальною, престижною та спрямованою на підвищення добробуту українських домогосподарств.